Вічна пам’ять

    9 грудня 2021 р. на 86-му році життя перестало битися серце багаторічної викладачки університету (1974–1995 рр.), кандидатки історичних наук, доцентки Лариси Миронівни Правдивої.

    Лариса Миронівна народилася 27 липня 1936 р. у м. Новозибкові Брянської області РСФСР в родині військовослужбовця. У 1954 р. закінчила Станіславську жіночу середню школу № 1, а в 1960 р. – Московський державний історико-архівний інститут, отримавши професійний фах за спеціальністю «історик-архівіст». У 1965 р. закінчила історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту.

    У 1955–1974 рр. працювала в архівних установах м. Івано-Франківська. У 1974 р. в Московському історико-архівному інституті вона успішно захистила кандидатську дисертацію на тему «Джерела з історії промисловості Прикарпаття (1919–1959 рр.)».  З 1974 р. посідала посаду старшої викладачки кафедри історії СРСР і УРСР Івано-Франківського педінституту, а з 1975 р. – доцентки цієї кафедри, де й працювала до виходу на пенсію у 1995 р. (з 1992 р. – на кафедрі історії слов’ян Прикарпатського університету імені Василя Стефаника). У 1980 р. Л. Правдивій було присвоєне вчене звання доцента. Вона викладала курси історіографії історії СРСР та УРСР, джерелознавства, краєзнавства, вступ до спеціальності, керувала архівною та музейною практикою студентів.

    Основні напрямки наукової роботи Лариси Миронівни – археографія, джерелознавство, краєзнавство Прикарпаття. Л.М. Правдива брала активну участь в упорядкуванні й підготовці до друку збірників документів і матеріалів з історії й соціально-економічного становища Івано-Франківщини. У 1962–1970 рр. вона була членом редколегії і робочої групи з підготовки фундаментального видання «Історія міст і сіл УРСР. Івано-Франківська область». Лариса Миронівна була авторкою низки наукових статей, присвячених джерелам до вивчення промислового розвитку краю, аналізу документів про звільнення Івано-Франківщини від нацистських окупантів та про архівне будівництво на Станіславщині. Вона здійснювала активну методичну роботу. Видала низку методичних рекомендацій для студентів з курсу вітчизняної історії. Велику увагу Л.М. Правдива приділяла керівництву науковою роботою студентів. Науковий студентський гурток з проблем джерелознавства, яким вона керувала, працював на базі Івано-Франківського обласного державного архіву; його учасники отримали кілька дипломів різних ступенів на українських та всесоюзних конкурсах студентських наукових робіт. Л.М. Правдива проводила активну виховну роботу серед студентів.

    Лариса Миронівна зробила поважний внесок у розвиток архівної справи, історичної науки, освіти та краєзнавства на Прикарпатті, підготовку фахівців-істориків високої кваліфікації. Особистість і постать високої інтелігентності, бездоганної внутрішньої культури й вимогливості, відповідальності й професіоналізму, вона неодмінно користувалася заслуженим авторитетом і великою повагою багатьох поколінь викладачів, студентів і випускників нашого Стефаниківського університету. Справжній педагог, досвідчений вихователь і високий моральний авторитет, Лариса Миронівна Правдива була прекрасним зразком сумлінного ставлення до виконання своїх обов’язків, яскравим прикладом талановитого наставника студентської молоді.

    Світла пам’ять про Ларису Миронівну Правдиву назавжди збережеться в наших серцях!