Сьогодні день журби за великим українцем, який вмів любити… 29 січня у віці 93 років перестало битися серце одного з батьків Української Незалежності, Почесного доктора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, відомого поета та громадсько-політичного діяча, нашого земляка Дмитра Павличка.
Дмитро Васильович був частим гостем Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, зустрічався із студентами та викладачами, читав вірші, а також ділився своїм життєвим досвідом. Його творчий шлях тісно переплітався з усіма перипетіями новітньої історії України, на яку Д. Павличко завжди мав особистий вагомий безпосередній вплив. Під час останніх зустрічей в Університеті поет ділився зі студентами спогадами про своє навчання, про ті зміни в освітньому та суспільно-політичному житті, свідком яких він був впродовж останніх 50-ти років.
Щодо подій останніх років, то Дмитро Павличко завжди говорив, що «Україна має бути європейською державою, але ми не маємо забувати свою історію, своє мистецтво, свої традиції» і закликав студентство зробити все для утвердження України як європейської держави. Ці його слова на сьогодні є дуже актуальними та визначальними.
Поет народився 28 вересня 1929 р. в селі Стопчатів Івано-Франківської області в селянській багатодітній родині. З осені 1945 p. по літо 1946 р. він був ув’язнений за звинуваченням у належності до УПА. У 1953 р. закінчив філологічний факультет Львівського університету.
Перша збірка його поезій «Любов і ненависть» з’явилася у 1953 р. З-поміж інших популярних творів Павличка: «Два кольори», «Коли ми йшли удвох з тобою», «Я стужився, мила, за тобою…», «Наш прапор», «Пригоди кота Мартина» тощо.
Окрім того, у різні роки Д. Павличко був народним депутатом України, професором НаУКМА, Надзвичайним та Повноважним Послом України в Словаччині, а пізніше і у Республіці Польща, де він працював разом із майбутнім ректором Університету, а на той час першим секретарем Посольства України в РП Ігорем Цепендою.
Знайомство Ігоря Цепенди з Дмитром Павличко відбулось у далекому 1999 р. Ректор працював в Посольстві України у м. Варшаві, коли Дмитра Васильовича було призначено Надзвичайним та Повноважним Послом України в РП.
«Людина, яка все-таки у житті глибше була пов’язана з культурою та літературою, ніж політикою, мала унікально гостре відчуття історичних подій! В кінці 90-х ніхто з українських дипломатів не дозволяв собі піддавати жорсткій критиці політику Росії. А Д. Павличко на посаді Посла напряму публічно викривав імперські амбіції Росії та піддавав їх критиці, зокрема, це стосувалося війни у Чечні. Саме тоді російській МЗС навіть організував брифінг із офіційним засудженням, на їх думку, недружніх висловлювань українського Посла Дмитра Павличка», – згадує ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Цепенда. На його думку, Дмитро Васильович – «один із небагатьох публічних політиків, який від самого початку Незалежності України відчував неминучу загрозу з боку Росії, яка вже тоді тихо і підступно наближалась до нас».
Д. Павличко також був першим головою Товариства української мови імені Тараса Шевченка та головою Української всесвітньої координаційної ради.
Також поет був одним з авторів Декларації про державний суверенітет України та доктрини про нейтральний та позаблоковий статус України – іноді її називають саме «доктриною Павличка».
Дмитра Павличка нагородили званням Героя України, орденом князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня та орденом «За заслуги» III ступеня, орденом Свободи. Також Д. Павличко був лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка.
Вічна та світла пам’ять Поету! Щирі співчуття рідним та друзям!
Фото Олександра Клименка