Соціальна адаптація, прийомні сім’ї, допомога людям із соціальними проблемами, як то насилля в сім’ї, торгівля людьми, проблеми з алкоголем та наркотиками серед неповнолітніх, підліткова злочинність, питання так званих неблагополучних сімей, людей з інвалідністю, особливо дітей та підлітків, потреби пенсіонерів, самотніх, перестарілих та малозабезпечених – це тільки поверхневий перелік усіх соціальних проблем, з якими сьогодні зустрічається українське суспільство. Допомагати таким людям покликані працівники соціальних служб. Однак і їм потрібне постійне підвищення кваліфікації, адаптація до нових умов праці та соціальних викликів, а іноді навіть цілковите перезавантаження та оновлення. Особливо гострою проблема якісних фахівців соціального спрямування є у новостворених ОТГ. Там роль соціальних працівників часто виконують люди без належної фахової підготовки, або працівники суміжних чи умовно дотичних спеціальностей – бібліотекарі, працівники закладів культури.
«З 62 громад області лише в 30 сьогодні є фахівці соціальної роботи, або особи, на яких покладено обов’язки фахівців. Натомість в усіх громадах є так звані соціальні робітники. Фахівець із соціальної роботи і соціальний робітник – це дуже різні речі, – говорить директор обласного центру соціальних служб Ростислав Микитюк. – Сьогодні на нас покладено функції, в тому числі, навчального центру. Ми хочемо, щоби той фахівець, який прийде на навчання до нас, отримав грунтовний, глибокий рівень знань із соціальної роботи. Ми хочемо також брати участь у вашій науково-практичній діяльності – і самим навчатися, з одного боку, і скеровувати ваших студентів на практику до наших соціальних центрів», – зазначив Ростислав Микитюк.
Часто голови територіальних громад розуміють роботу соціальних служб, як тільки допомогу перестарілим. Але не бачать інших багатьох соціальних проблем. Згідно із законом, – додає начальниця відділу організації навчальних заходів обласного центру соціальних служб Ліліана Бура, – територіальні громади зобов’язані забезпечити надання базових соціальних послуг. Їх є чотирнадцять. Людей, які мають якісно забезпечувати надання цих послуг, треба навчити.
Саме тому Івано-Франківський обласний центр соціальних служб звернувся до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника з пропозиціями співпраці щодо підготовки та перекваліфікації працівників соціальних служб.
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника впродовж багатьох років на кафедрі соціальної педагогіки та соціальної роботи готує фахівців відповідних спеціальностей, тому ініціативу обласного центру соціальних служб цілком підтримує, – зазначив ректор Університету Ігор Цепенда. Крім того, вважає ректор, цю підготовку можна також поєднати з можливостями науковців-психологів Університету, оскільки соціальна психологія – також дуже цікавий, важливий та актуальний напрям.
«Ми готові розглянути ваші пропозиції, ми очікуємо питання, які цікавлять наших партнерів, за результатами цього готуємо тренінги, і таким чином ця робота має дуже важливе прикладне значення. Тому готові інтелектуально і матеріально забезпечити цю співпрацю. Адже Прикарпатський університет має добре обладнані бази, які можуть забезпечити і підготовку фахівців, і навіть – за потреби – їхнє проживання. Думаю, що в результаті нашої співпраці будуть цікаві пілотні проєкти, які будуть цікавими і для інших областей. З іншого боку ми також можемо готувати фахівців. Ми зверталися до ОТГ з питаннями про те, які фахівці їм потрібні, і можемо або перекваліфіковувати за відповідними магістерськими програмами тих фахівців, які вже працюють в ОТГ, або навчати делегованих від ОТГ осіб на бакалавраті, аби впродовж 2-5 років цілковито оновити склад і ввести професійних фахівців, які працюватимуть саме в цьому напрямку», – наголосив ректор Університету Ігор Цепенда.
До речі, в контексті однієї із соціальних проблем, сьогодні заклад вищої освіти вже працює зі своїм партнером – Атмосферною школою – над цікавим проєктом для дітей з вадами. Сьогодні, вважає ректор Університету Ігор Цепенда, нам всім треба зосередитися на тому, щоб, не зважаючи на стереотипи, що така дитина нічого не може, максимально вивести її на професійний рівень, щоби вона почувала себе добре і в середовищі, і приносила користь собі, і суспільству. Це реальні речі, – додав Ігор Цепенда, – якщо дивитися на досвід інших країн, де давно змінено підхід до соціальної допомоги людям з інвалідністю. Там вважають, що ефективніше навчити і вести на ринок праці таких людей, ніж все життя платити пенсії їм та оплачувати працю опікунів.
На завершення зустрічі з оказії підписання угоди ректор Університету на знак поваги та майбутньої співпраці вручив керівництву обласного центру пам’ятну монету, виготовлену Національним банком України з нагоди 150-ліття від дня народження патрона Університету Василя Стефаника.
