Раніше інформувалося, що хорватською мовою вийшла у світ монографія декана Факультету історії, політології і міжнародних відносин доктора історичних наук, професора Микола Кугутяка «Кам’яні святилища Українських Карпат» («Kamena svetišta ukrajinskih Karpata»; упорядники Євген Пащенко і Тетяна Фудерер). Рецензентами видання виступили європейські вчені Єлка Вінце Паллуа і Владімір Петер Госс. Презентація цієї унікальної праці відбулася 4 червня 2018 р. на кафедрі української мови і літератури Філософського факультету Загребського університету (Хорватія).
Пропонуємо Вашій увазі розлогий коментар про книгу Миколи Кугутяка «Кам’яні святилища Українських Карпат» від її упорядника, літературознавця і фольклориста, доктора історичних наук, професора, завідувача кафедри української мови і літератури Загребського університету Євгена Пащенка.
Бібліотека Ucrainiana Croatica, заснована кафедрою української мови і літератури Філософського факультету Загребського університету, має за мету представити хорватській аудиторії, студентам і широкій громадськості Україну шляхом перекладу наукових праць вчених України та інших країн. Тематичні збірники укладаються у співробітництві з науковими установами України, окремим авторами тощо. Зміст визначається актуальними проблемами, значними для хорватського адресату, якому представлено думку дослідників щодо питань, які становлять інтерес і для хорватського читача.
В історичній вертикалі українсько-хорватських відносин існує низка часових зрізів, які різною мірою кореспондують між собою, і висвітлення яких є одним із завдань хорватської україністики. Одна з константних проблем пов’язана з етногенетичними процесами, що відбувалися на просторі, умовно говорячи від Чорного до Адріатичного моря, як частини історичної траси прадавніх міграцій. Динамічний рух етній призводив до різних взаємин, що відгукнулося в генетичній формулі українського і хорватського народів. Історія комунікацій на цьому просторі сягає глибокої архаїки, поділяючись на дослов’янський і слов’янський періоди.
Географічний фактор становить важливий контекст дослідження історичних рухів, що відображені в різних інформативних формах, зокрема в особливостях ландшафту. Особливе значення у реконструкції духовного світу людини має камінь як інформативний матеріал, позначений слідами людської духовності. Природні характеристики України, родючі простори якої приваблювали землеробів, скотарські спільноти, зберігають їхні відгуки, можливо – найбільше в ойконімії. Під слов’янізованими формами української топонімії приховуються численні етнічні нашарування, археологія яких потребує великої ерудиції і хоробрість дослідника
Проте степові терени українського ландшафту не досить багаті на камінні джерела. Відома Кам’яна могила, як своєрідний хронограф глибокої архаїки на українських просторах, є ледь не одиноким підтвердженням ролі каменю в фіксації минулого. Тому Українські Карпати – цінне джерело інформаційної бази у реконструкції духовного світу людини. Історична географія засвідчує релятивну статику карпатського простору, де камінь піддавався обробкам в головному вітрами часу. Водночас зі статикою, динаміку вносив антропогенний фактор у перцепції каміння, що є закономірність, відома як сакралізація ландшафту.
Карпатський простір, як природний кордон на історичній «трасі сонця», за яким йшли номади від тихоокеанських до українських степів, був кордоном і коридором до подальших рухів через карпатські перевали. У співвідношенні процесів динаміки і статики, тобто людини, що традиційно перебувала на карпатських теренах і людини, що приходила, залишалася або йшла далі, Карпати позначені природною статикою – камінням. Особливості карпатського ландшафту виражені, зокрема, ефектом появи скельних комплексів серед рослинного оточення – лісів, пасовиськ чи водних систем, не могли не викликати відповідні асоціації в людській свідомості. На різницю від типового скельного ландшафту гірських країн, де ліс – секундарний, а камінь домінує, карпатські скелі контрастують вже самою появою серед лісу, виступаючи своєрідним монументом, що викликав різні осмислення. Ефект скелі не міг не залишати відповідне враження на людину, яка мусила перебувати у своєрідних комунікаціях з камінням, де домінував атрибут сили, що пов’язувалася з уявленням про божества.
Сакралізація географії, як норма архаїчного мислення, неминуче була присутньою в свідомості карпатської людини. Розмова з камінням здійснювалася в осмисленні природних обрисів, що ідентифікувалися з образами божеств і піддавалися вторгненню людини – осмисленням образу і відповідною обробкою з метою наблизити ці символи до людських уявлень – в ритуальних обрядах. Екзистенційний мотив домінував у найдавніших обрядах, спрямованих на продовження роду, де культ матері пов’язувався з печерою як утробою, а фігура божества – звернена до небес і втілювала молитву небесного захисту. Культ Матері, універсальний в історії людської духовності, виходить з історичних глибин людини печерної, продовжується у культі Богоматері людини християнської. Цей взаємозв’язок підтверджується і локацією, коли на тлі доісторичних святилищ виникали християнські храми. Храм скельний з глибокої архаїки продовжував жити у храмах наступних релігій. Карпатський простір – не виняток, а лише відображення історії духовності на просторі України.
Карпати у функції коридору давніх міграцій пов’язували людину між просторами сучасних України і Хорватії. Порівняльне дослідження комунікативних процесів або статичних, традиційних проявів культури на цьому просторі в різних історичних зрізах має постійну актуальність. Одним із завдань є потреба вивчення конкретного матеріалу з обох сторін для подальших узагальнень. Інформація, що стосується особливостей ландшафту у сакральній функції, становить чи не перший рівень порівняльного дослідження, поруч з потребою порівняння археологічного матеріалу дослов’янського, ранньослов’янського і наступних періодів. Дослідження зазначених періодів українськими вченими важливі для ознайомлення хорватською науковою аудиторією і навпаки.
Матеріали з історії Українських Карпат становлять особливий інтерес, у чому своє значення мають результати досліджень археологічної експедиції, яку очолює професор Прикарпатського університету Микола Кугутяк. Праці вченого становлять інтерес як пізнавальний, так і методологічний, зокрема у порівнянні з хорватським матеріалом. Тому ознайомлення з перекладеними дослідженнями викликали помітний інтерес хорватських вчених.
Відомий хорватський дослідник Владімір Петер Госс, професор університету в місті Рієка зазначає: «Велике задоволення отримати книгу, яка заслуговує похвали з різних аспектів. Перш за все йдеться про гідну працю авторитетного дослідники, який винятково знає матеріал, історію досліджень і літературу, як і фізичне оточення. тобто простір, на якому спостерігається опрацьований матеріал, і котрий, як додаткова духовна цінність, перетворюється з природного на культурний пейзаж. Похвально, що така цінна праця з’явилася хорватською мовою, осі, твої на терені південних слов’ян дослідження ландшафтних структур останнім часом зазнало злет в епохальних працях антропології культури (V. Belaj), мовознавства (R. Katicic), археології (A. Pieterski), мистецтвознавства (V. Goss). Проте, оскільки вивчення ранньослов’янських феноменів, тобто раннього періоду просторів. які заселяють слов’яни (враховуючи і представлені тут Українські Карпоти) в цілому занедбаною темою навіть у слов’янських країнах, цей текст може нам дати нагоду отримати знання про компаративні матеріали і дослідження, виступаючи також підтвердженням вірності напряму нашої роботи, і як поштовх до подальших досліджень.
Особливо цінна теоретична розробка дистанцій між матеріальною і духовною культурою, як і питання одухотворення простору (приклад Бубнища, святилища Великої Матері, на матеріалі якого підтверджуються висновки хорватських вчених щодо словенської богині Мокши та відомі спостереження Іванова і Топорова), прочитання образу в просторі та його мультидисциплінарне тлумачення. Беручи до уваги те, що синтетичних показів ранньослов’янських святилищ, крім відомої праці L. P. Slupeckog опублікованої в 1992 році (нове видання, як дізнаємося, готується), праці подібні до цієї, безумовно, розширюють і доповнюють наші знання. Авторське бачення не є хронологічно статичне, проникає в питання синхронії і діахронії і вказує на винятково цікаві континууми (навіть можемо сказати і нашарування) з доісторичних часів і християнства.
Відома дослідниця історії культури доктор наук Єлка Вінце Паллуа відзначає: «Книга Миколи Кугутяка веде нас по тій єдиній у своєму сенсі екосистемі, по сакральному краєвиду, пропонуючи нам вражаючий шлях, заснований на великій концентрації гірських культних пам’яток і ритуального каміння з петрогліфами. Особливо вражає розділ про Бубнище… Розміщена в Бубнищі на вишинах скель, що вказує на її зв’язок з небесною сферою, Велика Богиня у своїх космогонічних репродуктивних функціях від палеоліту виступає як центровий суб’єкт космогонії».
Хорватських вчених результати українських дослідників цікавлять у першу чергу як науково осмислений матеріал, що має пізнавальне, теоретичне, методологічне значення у вивченні аналогічних об’єктів на хорватських теренах. Подальшим етапом повинно стати зіставлення отриманої інформації з узагальненням про вияви контактних процесів, які відгукнулися в етногенетичних взаєминах слов’янських етній. Таке дослідження повинно отримати комплексну міждисциплінарну програму, спрямовану на вивчення аналогій у культурній інформації на історичних трасах міграційної динаміки. Проте пам’ятником віків залишається камінь як мовчазний свідок минулого, мову якого в знаках, залишених людиною, розшифровує наука. В цьому українські вчені мають співрозмовників у хорватських, які потребують організації наукового діалогу, на що спрямовує і бібліотека Ucrainiana Croatica.
Представлені тексти лише частково висвітлюють результати дослідницької роботи професора М. Кугутяка і вчених Прикарпатського університету, з яким Кафедра української мови і літератури Філософського факультету Загребського університету налагодили наукові зв’язки, що потребують подальшої динаміки. Тексти перекладено студентами п’ятого курсу україністики культурологічно-перекладацького напряму. Книгу опубліковано за підтримки Міністерства закордонних справ Хорватії програмам товариств дружби, зокрема товариства Хорватсько-українське співробітництво (ХОРУС), що діє при кафедрі загребської україністики.
Упорядники висловлюють подяку всім, хто сприяли у підготовці книги до видання.
Зауважимо також, що книга Миколи Кугутяка «Кам’яні святилища Українських Карпат» хорватськими вченими була презентована 19 червня 2018 р. на спільній українсько-хорватській зустрічі у стінах Івано-Франківської обласної державної адміністрації в рамках проекту «Хорватські воїни – Україна».
У світ вийшла хорватською мовою нова монографія Миколи Кугутяка «Кам’яні святилища Українських Карпат»
