1 грудня 2020 р. у Центрі інноваційних освітніх технологій (MoPED) Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника відбулася презентація цікавого видання доктора політичних наук, професора кафедри політології Івана Монолатія «Зоосад революції. Західноукраїнська державність 1918–1923 років і теорії випадковостей ХХ – на початку ХХІ сторіч. Есеї».
Дослідження науковця присвячене маловивченим і дискусійним проблемам Української революції 1918–1923 рр., зокрема вивченню особливостей становлення і розвитку західноукраїнської державности 1918–1919 рр., окремим питанням політичної історії Західно-Української Народної Республіки в 1918–1923 рр. Грунтуючись на теоріях випадковостей, запропонованих вченими ХХ – початку ХХІ ст., автор пропонує новий погляд на події української історії початку ХХ ст. у її «галицькому» вимірі.
У презентаційному заході взяли участь професор Володимир Великочий, один із рецензентів книги, доктор історичних наук, академік Української академії історичних наук; професорка Ольга Деркачова, модераторка заходу, докторка філологічних наук та колеги-науковці з Факультету історії, політології і міжнародних відносин. У режимі онлайн до зустрічі приєдналися ректор університету, доктор політичних наук, професор Ігор Цепенда; доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України, Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Олександр Лисенко; український історик, політолог, доктор політичних наук, професор Рівненського гуманітарного університету Максим Гон та ін.
Розпочинаючи презентацію автор книги Іван Монолатій наголосив, що його праця є новим поглядом на інтерпретацію подій української революції 1914–1920 рр. і, зокрема, західноукраїнський вимір.
«Більша частина книги – це допис про політичний зоосад ЗУНРу і це типажі дванадцяти чільних політиків ЗУНРу, починаючи від старшого покоління, яке мало виразну австрійську політичну культуру і, завершуючи молодшим поколінням – це Дмитро Вітовський і Євген Коновалець – та спроба показати їхні психотипи, етноментальні характеристики. Завершує збірку допис про розуміння культури ЗУНРу. Чи вона була насправді як така, в яку вкладаємо сучасне розуміння цього слова, чи це була радше культура війни, культ війни», – розповів автор книги.
За словами ректора Ігоря Цепенди праця Івана Монолатія є унікальною, оскільки не лише висвітлює важливі сторінки історії ЗУНР, тогочасні історичні події, а й змушує задуматися над її уроками, які, з одного боку є героїчними, а з іншого – вони показують слабкість політиків, їх непрофесійність, що не дозволяло їм дійти до кінцевої мети.
«Це унікальна книжка, яка не тільки змушує задуматись, а й може розширити коло шанувальників української історії. У своїй праці автор застосував новий підхід з використанням методології, яка здебільшого не використовувалася. З іншого боку формування такої історичної канви ЗУНРу на таких теоріях як «Чорний лебідь», чи «Сірий носоріг» – це теми дуже дискусійні і вони важливі для нас, адже починають втягувати у велику дискусію широкий загал. Кожна сторінка цієї праці, кожна думка, змушує читача шукати аргументи, або на користь підтримки цієї тези, або щоб їй суперечити. І це те, до чого ми сьогодні прагнемо і виховуємо у студентів – критичне мислення», – зазначив під час презентації ректор Ігор Цепенда.
Ректор також підкреслив, що саме Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника об’єднав навколо теми ЗУНР низку вітчизняних історичних інституцій, які сьогодні формують багатотомну енциклопедію і висловив сподівання, що наступного року вийде в світ повне видання енциклопедії ЗУНР.
У ході презентації один із рецензентів, професор Володимир Великочий зауважив, що автор книги просто, професійно і доступно адаптує положення сучасної політичної науки до явищ і процесів, особистостей, що визначали державницьке обличчя в ЗУНР. Водночас, характеризуючи кожного з обраних ним діячів, Іван Монолатій у своїй книзі визначає за обраною теорією їх сильні та слабкі сторони, підкреслює ті чи інші риси характеру, які яскраво вирізнялися в діях цієї особистості в найбільш критичні моменти. Таким чином, зазначив рецензент, автор використовує методологію, притаманну психоісторії, що є досить рідкісним явищем в нинішньому українському історичному товаристві.
Учасники обговорення дійшли думки, що цікаво було б повернутися до дискусії навколо цієї книги у широкому колі студентів та викладачів. Дана праця буде цікавою та корисною для істориків, політологів, усіх хто цікавиться політичною історією.
