31 жовтня 2021 р. на 82-му році життя відійшов у вічність відомий дослідник Прикарпаття, етнограф, музеєзнавець, заслужений працівник культури України, лауреат численних всеукраїнських та обласних премій у галузі освіти і культури, директор Навчально-наукового інституту історії, етнології і археології Карпат Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника – Михайло Ілліч Паньків. Упродовж багатьох десятиліть наполегливої праці в галузі етнографії і музеєзнавства він зумів виховати не одне покоління молодих вчених, прищепити їм любов до рідного краю та його традицій, навчити основних методів польової роботи.
Панахида відбудеться 1 листопада 2021 р. о 17:00 год. за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ребета 3 (Будинок смутку).
Похорон відбудеться 2 листопада 2021 р. о 11:00 год. за адресою: с. Угорники, вул.Сечєнова (район «Паркова Алея». Каплиця Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в районі кладовища).
Довідково.
Михайло Ілліч народився 9 вересня 1940 р. у с. Вербівці Городенківського району Івано-Франківської області. У 1958 р. закінчив Снятинський культурно-освітній технікум, а в 1966 р. – історичний відділ Івано-Франківського педагогічного інституту. З січня 1969 р. працював в Івано-Франківському краєзнавчому музеї. Там він пройшов усі щаблі професійного зростання, перебуваючи спершу на посаді наукового працівника, далі – завідуючого відділом історії, заступника директора з наукової роботи і нарешті – директора музею (1985 р.).
З 1975 р. за сумісництвом читав курси з краєзнавства, народознавства, етнографії в Педагогічному інституті, а потім Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Роки наполегливої праці на ниві етнографії та музеєзнавства не пройшли даремно. У 1989 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Сім’я і сімейний побут на Покутті (друга половина ХІХ – 70-ті рр. ХХ ст.)».
З вересня 2006 р. М. Паньків працював на посаді доцента, а з 2015 р. – професора кафедри етнології і археології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. З 2008 р. був науковим співробітником відділу етнології Навчально-наукового інституту історії, етнології і археології Карпат, а згодом і його директором. Під його керівництвом працівники інституту здійснювали комплексні дослідження з етнокультурних та етнополітичних процесів в Карпатському регіоні.
Михайло Паньків опублікував понад 10 наукових монографій і посібників для студентів («Організація польових досліджень з етнографії», «Схрони, криївки і бункери ОУН-УПА. Документи. Спогади. Короткі біографії», «Весілля у с. Вербівцях на Городенківщині» та ін.), близько 200 наукових статей з етнографії, музеєзнавства та краєзнавства. Етнограф ввійшов до авторського колективу таких фундаментальних ілюстрованих видань як «Прикарпаття: спадщина віків» (2006), «Західно-Українська Народна Республіка (1918 – 1923 рр.): Ілюстрована історія» (2008) та «Покуття. Історико-етнографічний нарис» (2010).
Вчений активно популяризував українську культуру на шпальтах місцевої преси, на радіо- і телебаченні. Тільки на території Прикарпаття ним організовано понад 10 музеїв. Під його керівництвом та при активній участі відкрито Літературний музей Прикарпаття в м. Івано-Франківську, Музей архітектури і побуту Прикарпаття (с. Крилос Галицького району Івано-Франківської обл.), відбудована у с. Криворівні Верховинського району Івано-Франківської обл. хата-гражда Параски Харук. Він був автором експозицій Літературно-меморіального музею Леся Мартовича у селі Торговиця Городенківського району Івано-Франківської обл., структури і тематико-експозиційного плану Музею освіти Прикарпаття (м. Івано-Франківськ), Літературно-меморіального музею Івана Франка та музею Михайла Грушевського у с. Криворівні, колишнього Яремчанського музею партизанської слави, Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів, понад 20-ти громадських музеїв.
Усі наукові та творчі починання дослідника завжди підтримувала його сім’я: дружина Ольга Михайлівна – учителька початкових класів; донька Оксана, яка пішла за прикладом матері, та син Ігор – відомий науковець, етнограф.
Студентам і викладачам Михайло Ілліч назавжди запам’ятається як фахівець своєї справи, а також як дуже добрий та чуйний товариш, який завжди був готовий надати кваліфіковану консультацію чи просто дружню пораду.
Колектив Факультету історії, політології і міжнародних відносин висловлює щире співчуття родині та близьким покійного.