Нещодавно учасники Карпатської історико-етнологічної і археологічної експедиції Інституту історії, етнології і археології Карпат Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника під керівництвом професора Миколи Кугутяка у складі Миколи Кугутяка, Богдана Томенчука, Василя Климончука, Романа Кобильника, Бориса Хруслова провели польові дослідження урочища Зампіль, що знаходиться над річкою Лімниця в селі Сокіл Галицької територіальної громади Івано-Франківського району.
За результатами обстеження виявлено скельний виступ, який має вигляд чіткої прямокутної вежі, висотою біля 7, шириною 4 на 5 метрів. На вершині цієї вежі знаходиться жертовник із висіченим в камені зображенням лівої людської стопи довжиною 120 см., глибиною 60 см., яка зорієнтована на північний схід в напрямку літнього сонцестояння. Під жертовником виявлена печера, яка сьогодні засипана камінням. З печери по карнизу йшов вихід до річки Лімниця. Сьогодні жертовник і стопа недоступні для перегляду. Вони закриті надбудованою дерев’яною оглядовою площадкою. (фото стопи зроблено професором Миколою Кугутяком у 2009 р.).
Як відомо, біля жертовника розташовувався наскельний Сокільський монастир. За усними переказами неподалік від цього місця відбулося об’явлення Пресвятої Богородиці.
Треба відзначити, що чисельні археологічні розкопки проведені в середині ХIХ ст. Г.Осcовським, та у 1970-х рр. Б. Василенком виявили, що на цьому місці люди безперервно проживали з часів кам’яної доби і до наших днів.
Загалом, скельно-печерний оборонний комплекс урочища Зампіль села Сокіл містить нашарування різних епох і періодів. Відзначимо також, що на території краю відомі десятки подібних пам’яток, які відносяться до різних історичних епох (від енеоліту до середньовіччя). У результаті багаторічних комплексних досліджень Карпатською історико-етнологічною і археологічною експедицією Інституту історії, етнології і археології Карпат встановлено Карпатський і Дністровський пояси печерних пам’яток, які нараховують сотні культових об’єктів. Вони засвідчують значне поширення печерно-аскетичної форми чернечої аскези.
