У місті Загреб (столиця Хорватії) пішов з життя науковець і дипломат Євгеній Пащенко. Він завідував кафедрою україністики філософського факультету Загребського університету. Євген Пащенко упродовж десятків років працював над розвитком культурних відносин між українцями та народами колишньої Югославії. Зокрема, за його ініціативи та підтримки реалізовані спільно з Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника міжнародні проєкти: «Хорватські воїни – Україна» (подорож ветеранів спецпідрозділів хорватської поліції з Хорватії до України у червні 2018 р.), «Україна-Хорватія: 10 кроків назустріч» (грудень 2020 р.). За його сприяння низка викладачів Факультету опублікували свої публікації у збірнику «Prikarpatska Galicija (prijevodi s ukrajinskoga) / Priredili J. Paščenko i T. Fuderer» (Загреб, 2017)».
Професорсько-викладацький колектив, студенти, усі працівники Факультету історії, політології і міжнародних відносин глибоко сумують з приводу смерті Євгена Пащенка – патріота, невтомного працівника на культурній ниві, українця з європейською душею.
Довідка:
Євген Миколайович Пащенко народився 1950 р. у Воркуті. Його майбутнього батька, Миколу Пащенка, засудили до семи років ув’язнення в концтаборах за те, що він, офіцер, потрапив у полон до німців, коли вони захопили Кримський півострів. Майбутній мамі Євгена, Марії Бойко, суд виніс найвищу міру покарання – розстріл за антирадянську діяльність. Смертний вирок замінили на десять років тюрми, оскільки Марія була неповнолітньою.
Після звільнення з воркутинських концтаборів батьки Євгена поїхали на роботу в м. Запоріжжя, де мешкали в бараці. Коли Євген закінчив школу, його батьків уже реабілітували. Хлопець вступив на російське відділення філологічного факультету Київського університету. У 1970 р. третьокурсника Євгена Пащенка, у рамках взаємного обміну між студентами соціалістичних країн, за відрядженням Міністерства вищої освіти УРСР направили на навчання за спеціальністю «філолог-славіст, викладач сербохорватської мови та літератури» до Белградського університету. Через рік навчання в м. Белграді Євген повернувся до м. Києва та перевівся з російського відділення філологічного факультету на відділення україністики, але навчання продовжував у м. Белграді. 1974 р. він там закінчив університет. Того ж року в Київському університеті Євген Пащенко заочно отримав кваліфікацію «філолог, викладач української мови та літератури».
У 1981 р. захистив кандидатську дисертацію «Фольклоризм у творчості Владимира Назора». Від лютого 1989 р. Євген Пащенко працював у Київському університеті на кафедрі слов’янської філології. Одночасно з роботою в університеті популяризував Україну за кордоном: у 1990/91 навчальному році він за відрядженням Держосвіти СРСР викладав українську мову в Соціалстичній Федеративній Республіці Югославія. У лютому 1995 р. Є. Пащенка перевели до Міністерства закордонних справ України у зв’язку із виїздом за кордон для роботи у Посольстві України в Хорватії. Працював там першим секретарем.
Перебуваючи на дипломатичній роботі, Євген Пащенко видав за цей час сім книжок про Україну. У 1996 р. він захистив докторську дисертацію «Українсько-сербські літературні й культурні зв’язки доби бароко XVII–XVIII століть: контакти, типологія, стилістика». У м. Загребі було надруковано хорватською мовою дослідницьку працю Є. Пащенка «Етногенез і міфологія хорватів у контексті України». Вихід у світ цієї книжки, зокрема, сприяв тому, що в Загребському університеті створили кафедру україністики. Оскільки дипломатична робота приваблювала Є. Пащенка менше, то він прийняв запрошення працювати в Загребському університеті. Там він очолив кафедру української мови. Щороку цю мову вивчає 22 хорватські студенти, які після отримання дипломів працюють викладачами української мови у навчальних закладах Хорватії та перекладачами у сфері туризму, бізнесу.
2008 р. Євген Пащенко започаткував серію «Хорватська україніана» (Ucrainiana croatica). Зокрема, було видано хорватською мовою і книжку про Голодомор 1933 р. в Україні. Євген Пащенко Був автором понад 80 монографій і студій, також ініціатором серії «Ucrainiana croatica», редактором низки книжок про українсько-хорватські зв’язки упродовж століть.