Кожного навчального року в рамках нормативного курсу «Історичне краєзнавство, музеєзнавство» (доц. А.З. Королько) стало приємною традицією походи студентів І курсу спеціальностей 014 Середня освіта (Історія) та 032 Історія та археологія з навчальною метою в Державний архів Івано-Франківської області. Студенти не тільки знайомляться з основними методологічними принципами архівознавства (опанування теорії і практики пошуку, виявлення, пізнання, аналізу й використання архівних джерел як в науково-дослідній, так і в педагогічній діяльності, оволодіння сучасними методами критики архівних джерел, здобування джерельної інформації, перевірки її достовірності), які засвоїли в рамках читання дисципліни «Джерелознавство і архівознавство» (доц. Г.В. Стефанюк), але й завдяки виявленим архівним документам вчаться складати власні родоводи, готують індивідуальну роботу з написання історії власного населеного пункту.
Минулого тижня студенти групи СОІ–11 вперше перебували в Державному архіві Івано-Франківської області, розпочавши виконання індивідуальної роботи – вивчення та укладання родоводу власної сім’ї.
Звичайно, кожен із нас хоча б раз замислювався над історією власного роду. Студенти підготувалися до такої цікавої і пізнавальної праці. Перед походом в обласний архів передувала двотижнева ретельна підготовка: для початку студенти, майбутні вчителі історії і суспільствознавчих предметів, систематизували відому інформацію про своїх найближчих родичів (створили схему, записали відомих пращурів, починаючи з наймолодших); розпитали, що знають батьки, бабусі і дідусі; продивилися сімейні архіви – зібрали інформацію з приводу дат і місць народження своїх рідних та дехто зі студентів зробили копії збережених документів родинного архіву; записали розповіді, сімейні перекази і легенди рідних про свій рід; розпитали рідних, двоюрідних, троюрідних.
А далі продовжили пошуки в Державному архіві Івано-Франківської області, звичайно, якісно підготувавшись – з’ясували відповіді на наступні запитання: де проживали предки? якої віри? якого стану були предки (селяни, міщани, військові, службовці)? Основне архівне джерело, з яким вони працювали, – це церковнослов’янські метрики кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Безумовно, для кожного з населених пунктів Прикарпаття тогочасні метрики були різні за обсягом і змістовою наповненістю. Але студенти, передусім, вперше дізналися, що священик або найближчі парафіяни, ведучи метрику за кожен календарний рік, групували інформацію на три частини: хто народився, хто помер, хто одружився в тому чи іншому селі, містечку. Найбільша трудність, з якою стикнулися молоді пошуковці, – більшість метрик писалися (заповнювалися) польською або латинською мовою. Студентам необхідно було перекладати не тільки прізвища своїх односельчан-пращурів, але й вивчати палеографію письма (знаків, літер тощо).
Проте більшість студентів виявили неабиякий хист та знайшли і переклали дані про своїх прапрабабусь і прапрадідусів, а дехто з них дійшов і до шостого «коліна», прагнучи виявити все нові і нові інформативні свідчення про своїх найближчих родичів.
Все ж, процес дослідження родоводу тривалий і вимагає багато зусиль. Це не одне інтерв’ю старших родичів, переглянуті альбоми зі старими фотографіями, зібрані усі родинні документи, а також нескінченні години роботи в архівах і створення єдиної історії, яка об’єднає окремі розрізнені факти у захопливий багатосерійний фільм під назвою «Мій родовід». Враховуючи темпи сучасного світу на це може піти не один рік і продовжуватися все життя. Проте результат вартий потрачених на нього зусиль.
А найголовніше – нинішні студенти в майбутньому мали б передати ці знання школярам, молодим людям, працюючи на посаді вчителя історії і суспільствознавчих предметів та керівників гуртків в закладах загальної середньої освіти та закладах позашкільної освіти, здійснюючи активну професійну і громадську роботу. Це сходинка до пізнання студентами рідного краю, реалізації інтересів у вивченні навколишнього середовища та історико-культурного надбання України, формування краєзнавчих знань, умінь і навичок засобами студентської і позастудентської освіти, яку слід молодим людям через певний час, після закінчення вищого навчального закладу, екстраполювати в музейно-архівний, науково-дослідницький пошуковий простір.
