4 березня 2018 р., минула 203-тя річниця з Дня народження Великого Українця, автора музики до Національного гімну «Ще не вмерла Україна» Михайла Вербицького.
Цього дня, у неділю, викладачі факультету історії, політології і міжнародних відносин доценти кафедри історії України Олег Єгрешій, Степан Кобута і Андрій Королько та доцент кафедри історії слов’ян Роман Кобильник за підтримки ректорату університету, відділу культури, релігій і національностей Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України відвідали с. Млини Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща, де похований Михайла Вербицький. На могилу творця музики до Національного гімну приїхали з державною символікою сотні українців із Івано-Франківщини, Львівщини, Тернопільщини. Урочистості розпочалися зі Святої Літургії у місцевому храмі села Хотинець. Опісля, у церкві Покрови Пресвятої Богородиці, де колись був парохом отець Михайло Вербицький, відбулась поминальна молитва. Люди заспівали гімн «Ще не вмерла Україна ні слава, ні воля», звучали і молитви. У каплиці-пантеоні, де похований видатний українець вшанували пам’ять та поклали квіти викладачі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
У заходах взяли участь голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук, голова Львівської ОДА Олег Синютка, голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин, голова Тернопільської ОДА Степан Барна, віце-воєвода Підкарпатського воєводства. На завершення відбулось віче.
Стільки синьо-жовтих прапорів в селі, де мав греко-католицьку парафію Михайло Вербицький, поляки ще не бачили. Україна там, де майорить її прапор, говорять і моляться по українськи.
Довідка
Отець Михайло Вербицький – видатний композитор, громадський діяч, автор гімну України «Ще не вмерла Україна» – народився 4 березня 1815 р. у селі Явірник-Руський, що на Надсянні, де його батько Михайло був священиком.
У 1828 р. при перемишльській катедрі владика Іван Снігурський заснував хор, а згодом і музичну школу, в яких співав і навчався Михайло.
Згодом Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. У другій половині 1840-х рр. він пише музику повної Літургії для змішаного хору, яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України.
Складні життєві обставини відтягнули М. Вербицького від висвячення на священика і щойно 1850 р. він отримує ієрейські свячення. Кілька років йому доводилося переїжджати з однієї сільської парафії на іншу, аж поки 1856 р. він не осів у селі Млинах на Яворівщині, де прожив решту свого життя. Тут він був парохом у церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Дерев’яний храм зберігся до сьогодні, але вже належить до Римо-католицької церкви. Двічі на рік храм відчиняють спеціально для українців, які приїжджають вклонитись могилі Михайла Вербицького.
Багатогранний талант Михайла Вербицького розвивався і розцвів у лоні української Церкви в м. Перемишлі. Саме в цьому місті у стінах Духовної семінарії у 1863 р.він виконав пісню «Ще не вмерла Україна». За однією з версій, Михайло Вербицький прочитав патріотичний вірш Павла Чубинського. Священик залишив велику творчу спадщину – близько 40 церковних солоспівів, музику до театральних вистав, світські пісні.